Ці небесні створіння далекі від того, щоб бути пухкими, грайливими малюками, якими їх зображав Рафаель. Вони мають багато спільного з Ковчегом Завіту.
Усі більш-менш знайомі з надмірно використовуваним, майже кліше, образом Ренесансу. Двоє пухких крилатих малюків схиляються внизу картини, тримаючи свої підборіддя в руках, дивлячись на верхню частину так, ніби вони придумали щось злегка пустотливе. Зображення, яке спочатку належало Сикстинській Мадонні Рафаеля, було використане ad nauseam майже у всіх видах святкових листівок – від Різдва до листівок на згадку, зі зручно доданими луками та стрілами до Дня Святого Валентина.
Однак у Біблії херувими “озброєні” зовсім по-іншому. Відверто кажучи, “херувими” Рафаеля не мають нічого спільного з біблійними херувимами, вони, по суті – купідони або амури: класичні фігури, які спочатку мали представляти пристрасті, пов’язані з коханням, виключно натхненні грецькою міфологією. Лише у мистецтві ренесансу та бароко ці пухкі крилаті хлопчики стали представляти всюдисущість Бога – їх можна знайти буквально скрізь у бароковій церкві.
Отже, хто такі херувими, згідно з Біблією, якщо не ці м’ясисті фігури?
Охоронці та “колісниці”
Як слушно зазначає Еліс Вудс у своїй книзі “Крила і колеса”, “окрім Ягве, херувими є найпоширенішою небесною істотою в єврейській Біблії”. Цікаво, що навіть якщо це слово зустрічається у ньому понад 90 разів, вони згадуються лише раз у Новому Завіті – і навіть не у Євангеліях, а в листі Павла до Євреїв: “А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко” (Євр 9:5). Це посилання на престол благодаті, Сидіння Милосердя (kaporet, золоте віко, розміщене на Ковчезі Завіту) є ключовим.
Навіть походження самого слова “херувим” є відносно невизначеним. Слово, що стоїть за нашим вживанням “херувим”, безумовно, єврейське kerub – його початковою формою множини є kerubim. Деякі вчені припускають, що це слово походить від аккадського karibu, що означає “охоронець”, але також свого роду заступник. У будь-якому випадку, воно означатиме того, хто стоїть між звичайними людьми та владою, щоб надавати їм аудієнцію або заступатися від їх імені.
Інші пояснюють, що kerub походить від єврейського слова, що означає колісниця, merkabah. Ті, хто захищає цю етимологію, відзначають, як це слово вживається в книзі Єзекиїла. Вже в першому розділі книги вони з’являються як перевізники Божого престолу, але, що досить цікаво, їх називають “херувимами” лише набагато пізніше, у главі 10. В обох 1-му і 10-му розділах херувими описані більш-менш в тих же термінах – і зовсім по-іншому ніж гарненькі купідони Рафаеля.
1-й розділ Єзекиїла починається тим, що пророк говорить, що небо відкрилося, і він мав видіння Бога біля річки Кевар. Текст читається так:
З-посеред нього з’явилось щось, немов подоба чотирьох тварин, що нагадували людські подоби. У кожного було чотири обличчя, і в кожного було четверо крил. Ноги в них були прямі, а стопи ніг, як стопи у теляти, і блищали вони, немов гладенька мідь. Під крильми в них з чотирьох боків були людські руки; обличчя в них і крила в них – у всіх чотирьох. А крильми торкались вони одне одного. Обличчя у них і крила в них не обертались, як вони йшли: кожне простувало перед себе. Подоба облич їхніх була: спереду людське лице в усіх чотирьох, правобіч – левине лице в усіх чотирьох, ліворуч – бичаче лице в усіх чотирьох, (ззаду) орлине лице в усіх чотирьох. Крила їхні були випростані догори. Кожне мало по двоє крил, що торкались одне одного, а двоє вкривали тіло.
Єз 1:5-11
10-й розділ Єзекиїла вносить невеликі зміни у початкове видіння. Тепер у херувимів або є колеса, або вони самі є “колесами в колесах”, “повними очей навколо” – це точно не оці ваші пухкі амурчики. У тексті йдеться:
Глянув я: аж ось коло херувимів четверо коліс, по одному колесу коло кожного херувима, і на вид ті колеса мов би з хрисоліту.
Видом же всі четверо були однакової подоби, так ніби одне колесо було в другому. Як вони йшли, то йшли на чотири свої боки; ідучи, вони не обертались, бо вони йшли туди, куди була звернена голова, тож ідучи, не обертались. Тіло ж у них усе, і спина й руки, крила й колеса були по всьому колу повні очей, по всіх чотирьох колесах. Колеса ж ці, як я чув, називано «галгал». У кожного з них було чотири обличчя. Лице в одного – лице херувима; лице в другого – лице людини, у третього – лице лева, а в четвертого – лице орла. І херувими знялись угору: це були ті живі істоти, що я бачив при Кевар-річці. Як ішли херувими, то йшли й колеса коло них, і як херувими простягали крила, щоб ізнятись над землею, то й колеса збоку не відвертались від них. Як вони зупинялись, то й колеса зупинялись, а як вони здіймались угору, то й колеса здіймалися з ними, бо оживляючий дух був у них.
Єз 10:9-17
Очевидно, що ці біблійні херувими набагато більш загрозливі, ніж милі діти Рафаеля. Тож не дивно, що саме один із цих херувимів відповідав за те, щоб не дати Адаму та Єві спробувати прокрастись назад в Едемський Сад, колись вони були вигнані з нього; або що Бог наказав Мойсею та Аарону зробити зображення херувимів навколо Ковчегу Заповіту. Насправді, херувими навколо Ковчега, здається, чудово вписуються в те, що пропонує аккадське karibu: вони охороняють і є посередниками.
Якими б лютими вони не були, образи херувимів мали подвійну місію в Храмі. З одного боку, вони були охоронцями найсвятішого – самого Ковчега. Але з іншого боку, вони були невід’ємною частиною капорету (пор. Вих 25:19), Сидіння Милосердя. Розкриті крила херувимів, що закривають капорет, самі були частиною невидимого престолу Бога в Скинії. Це, здається, говорить про те, що вони у якийсь спосіб заступаються від імені тих, хто приносить свої жертви в Єрусалимському Храмі – чого ви дійсно очікували б від свого karibu.
Євангелисти і їхні символи
Далі розповімо, чому авторів Євангелій асоціювали з різними обличчями цих херувимів – волом, левом, орлом та людським обличчям.
Святий Матей
Матей асоціюється з крилатою людиною або ангелом, оскільки його Євангеліє зосереджується на людстві Христа, стверджує св. Єронім. Євангеліє від Матея містить розповідь про родовід Ісуса.
Святий Марко
Лев має відношення до святого Марка, тому що його Євангеліє підкреслює велич Христа і Його царську гідність, так само, як лев традиційно вважався царем звірів. Євангеліє від Марка починається з пророчого голосу Йоана Хрестителя, який гукає в пустелі, подібно до рику лева.
Святий Лука
Лука отримує вола, тому що його Євангеліє зосереджується на жертовному характері смерті Христа, а віл завжди був жертовною твариною par excellence, як для юдаїзму, так і для римського язичництва.
Святий Йоан
Нарешті, Йоан асоціюється з орлом з двох причин: по-перше, тому що його Євангеліє описує втілення божественного логосу, а орел є символом того, що приходить зверху. По-друге, тому що, як і орел, Йоан у своєму Одкровенні бачив поза межами того, що є тут і тепер. Не даремно святого Євангелиста Йоана називають “орлом з Патмосу”!
Автор: Daniel Esparza
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: Cherubim by Michael Kapeluck
